У класичних комп’ютерних системах копроцесор — це додатковий процесор, який виконує спеціалізовані завдання паралельно з центральним процесором (CPU). Історично копроцесори запроваджували для обробки операцій із плаваючою комою чи графічного рендерингу, дозволяючи CPU зосереджуватися на загальних обчисленнях. Такий поділ архітектури зменшував навантаження на центральний процесор і забезпечував ефективнішу обробку ресурсоємних процесів.
Цей підхід адаптували і для блокчейн-середовища, де обчислення на ланцюгу обходиться дуже дорого й обмежується лімітами газу чи розміром блоку. Основний виконавчий рівень блокчейна виконує роль CPU: опрацьовує транзакції, оновлює стан і забезпечує застосування правил консенсусу. У цьому контексті копроцесор працює поза ланцюгом, виконуючи складні обчислення і надаючи підтвердження результату, який може перевіряти базовий ланцюг. Така модель дозволяє блокчейнам гарантувати безпеку, отримуючи при цьому значно більшу обчислювальну продуктивність.
Zero-Knowledge докази (ZKP) — це криптографічні інструменти, які дозволяють одній стороні (доказувачу) переконати іншу сторону (перевіряючого) в достовірності певного твердження, не розкриваючи жодної додаткової інформації, окрім самого факту правдивості. Три основні властивості визначають Zero-Knowledge доказ: повнота, коректність та нульове розкриття. Повнота гарантує, що якщо твердження правдиве, чесний доказувач завжди зможе переконати перевіряючого. Коректність забезпечує, що якщо твердження хибне, жоден доказувач не переконає перевіряючого, окрім випадків із незначною ймовірністю. Нульове розкриття означає, що перевіряючий не отримує жодної інформації про самі дані, окрім достовірності твердження.
Серед сучасних реалізацій ZKP найбільш поширені zk‑SNARK-и (Succinct Non-Interactive Arguments of Knowledge) та zk‑STARK-и (Scalable Transparent ARguments of Knowledge). SNARK-и забезпечують компактні докази й швидку перевірку, проте зазвичай вимагають довіреного початкового налаштування. STARK-и не потребують довіреного налаштування та пропонують постквантову безпеку, однак мають, як правило, більший розмір доказу. Обидва підходи зробили суттєвий внесок у масштабування блокчейнів і розвиток застосунків із захистом приватності.
Zero-Knowledge копроцесор об’єднує принципи співпроцесінгу та Zero-Knowledge доказів, створюючи позаланцюговий обчислювальний механізм, який формує перевірені результати для блокчейна. Замість виконання всієї логіки на ланцюгу, що потребує значних витрат, складні операції делегують копроцесору. Після завершення обчислень він створює криптографічний доказ правильності розрахунків, а блокчейн перевіряє цей доказ без повторного виконання обчислень.
Завдяки цій моделі блокчейни здатні ефективно вирішувати завдання, що потребують значних обчислювальних ресурсів або роботи з великими обсягами даних — наприклад, аналітики великих даних (Big Data), приватного машинного навчання чи міжмережевих перевірок — без компромісу щодо безпеки і децентралізації. По суті, Zero-Knowledge копроцесори розширюють функціональні можливості блокчейн-мереж, зберігаючи довірене середовище.
Зростання складності децентралізованих застосунків виявило межі наявних блокчейн-архітектур. Смарт-контракти у мережах першого рівня, таких як Ethereum, стикаються з високими витратами на газ і обмеженою пропускною здатністю, що ускладнює реалізацію складних обчислень. Рішення другого рівня (rollups), хоч і підвищують масштабованість, здебільшого оптимізують пакетування транзакцій, але не розв’язують проблему виконання обчислювально складної логіки.
Zero-Knowledge копроцесори усувають ці обмеження, перенісши обчислення поза межі ланцюга із забезпеченням перевіряної довіри. Наприклад, отримання історичних даних із блокчейна чи криптографічна трансформація великих масивів даних можуть потребувати надто багато ресурсів, якщо виконувати це виключно на ланцюгу. Завдяки копроцесору розробники можуть здійснювати ці обчислення офлайн і подавати компактний доказ у базовий ланцюг, значно зменшуючи витрати і затримки.
Ще одним важливим аспектом є приватність. Стандартне виконання обчислень у блокчейні завжди відкрите: усі вхідні дані та проміжні стани доступні для всіх учасників мережі. Zero-Knowledge копроцесори дають змогу здійснювати приватні обчислення, не розкриваючи чутливі дані, такі як персональні ідентифікатори чи корпоративні алгоритми, при цьому надаючи доказ їхньої коректності. Ця властивість особливо важлива для регульованих галузей і корпоративних рішень, де питання конфіденційності є критичним.
Zero-Knowledge копроцесори займають окреме місце у модульній архітектурі блокчейна. На відміну від zk‑rollups, які використовують Zero-Knowledge докази для стиснення транзакційних даних і підвищення масштабованості, Zero-Knowledge копроцесори призначені для виконання довільних позаланцюгових обчислень, що не завжди стосуються пакетування транзакцій. Вони виступають як додатковий рівень, а не заміна rollups чи інших рішень масштабування.
У типовій архітектурі базовий ланцюг (Layer 1) відповідає за консенсус і перевірку мінімальної логіки. Рішення Layer 2 надають масштабовані можливості для загальних смарт-контрактів. Zero-Knowledge копроцесор працює паралельно з цими рівнями, виконуючи спеціалізовані завдання — аналітику даних, криптографічні обчислення чи перевірювану позаланцюгову логіку. Докази, сформовані копроцесором, можуть подаватися як у ланцюг першого, так і другого рівня — залежно від конкретних вимог застосунку.
Такий підхід відображає перехід до модульності, коли різні компоненти блокчейн-інфраструктури спеціалізуються на окремих функціях і взаємодіють через докази. Зі зростанням потреби у перевірюваних взаємодіях із зовнішніми даними чи високопродуктивних обчисленнях Zero-Knowledge копроцесори набувають ключового значення для розвитку сучасних децентралізованих систем.