Людина найкраще вміє робити одне — перетворювати свої проблеми на чужі. Якщо можна звинуватити когось іншого, то не потрібно замислюватися над собою, якщо викинути емоції — не потрібно нести відповідальність. Але реальність дуже жорстока: чим більше разів ти потрапляєш під удари одних і тих же людей, тим більше стає зрозуміло, що ти застряг у тій самій структурі. Тому ти помічаєш, що одна й та сама справа для одних — легкий перехід, а для інших — нездоланна перепона. Різниця не у самій ситуації, а у тому, чи є у людини місце, до якого вона боїться торкатися. Справжнє зростання — це не те, що ти стаєш все більш розумним у поясненні, а те, що ти починаєш усвідомлювати: емоції не для того, щоб довести, що у когось є проблеми, а щоб виявити, де ти ще не стабільний.