Останнім часом у китайських медіа з'явилася поезія під назвою «通勤», яка звучить так: »单车辞落日，地铁觅春风。三年十万里，未出北京城。« Я вважаю, що краще назвати її «牛马», оскільки цей суспільство змушує всіх людей бути в пастці, день у день, рік у рік, крутячись на одному місці. Вони вже байдужі, але водночас мріють про майбутнє, постійно покладаючи надії на завтра. Коли він перестане бути «单车辞落日», тоді й настане час бути залишеним.