Підкидати монету: особистий досвід з віртуальними монетами

Вчора знову не міг вирішити, куди вкласти свої жалюгідні сатоші – і знаєте що? Просто відкрив онлайн генератор підкидання монетки! Смішно, так? Тисячі років технологічного прогресу, а ми все ще покладаємося на примітивний "орел чи решка", тільки тепер у цифровій обгортці.

Я перепробував купу цих симуляторів, і мене вражає, наскільки серйозно люди ставляться до такої дурниці. Подумати тільки – існують спеціальні сайти, де можна кинути віртуальну монетку 10 000 раз! Кому це взагалі потрібно? Хоча... напевно, це ідеальний інструмент для тих, хто торгує на крипторинку – такий же випадковий і марний, як більшість "аналітичних" прогнозів.

Найсмішніше, що Google теж підключився до цього цирку! Набираєш "кинути монетку" – і вуаля, прямо в пошуковику вилітає анімована монетка. Цікаво, скільки важливих рішень у світі приймається за допомогою цієї дурної функції? "Купити цей шиткоін? Запитаємо у гуглівської монетки!"

Мене завжди забавляли ці наукові пояснення про "закон великих чисел" та "імовірність 50/50". Нісенітниця! Спробуйте підкинути справжню монету сто разів – впевнений, баланс буде далеко не ідеальним. А в цифровому світі все це просто програмний код, написаний якимись програмістами, які, можливо, вчора напилися в хлам.

І ці корпорації, які використовують віртуальні кидки монет для "маркетингових акцій"... Боже, яке убожество! Замість створення реального продукту вони покладаються на примітивні ігри випадковості, щоб залучити клієнтів. А ми, як стадо баранів, ведемося на це.

Так, я сам іноді користуюсь цими симуляторами. Чесно? Це затягує. Особливо коли не хочеш брати на себе відповідальність за рішення. "Не я так вирішив – це монетка вибрала!" Зручна відмова для слабаків на зразок мене.

І всі ці освітні казки про те, як вчителі використовують симулятори для пояснення теорії ймовірності... Я б подивився на обличчя дітей, яким замість справжніх експериментів показують нудну анімацію на екрані. Ось де справжня трагедія освіти!

А що там про "блокчейн" для прозорості віртуальних кидків? Справді? Нам тепер потрібна розподілена база даних, щоб довіряти підкиданню монетки? Куди котиться цей світ...

Звісно, я все одно продовжу користуватися цією цифровою єрундою. Бо, чесно кажучи, фізична монета в мене під рукою буває рідше, ніж смартфон. Такова сумна реальність нашого цифровизованого існування.