Нещодавно запропонована схема введення другого рівня мит на Росію на перший погляд виглядає жорсткою, але насправді приховує безліч суперечностей і стратегічних міркувань. З точки зору здійсненності, реального спротиву та потенційного впливу, цей санкційний захід стикається з численними викликами.

По-перше, з точки зору доцільності, ця міра на папері виглядає жорсткою, але в реальності практично неможливо здійснити її в повному обсязі. Стратегічна мета США полягає в тому, щоб змусити Китай, Індію та інших основних покупців обрати між купівлею російських енергоресурсів і входженням в доларову систему та європейський та американський ринки. Однак, всередині ЄС потрібно одностайна згода 27 держав-членів для впровадження вторинних санкцій, і це на практиці вкрай важко досягти.

По-друге, ця міра стикається з трьома видами спротиву: економічним, політичним та дипломатичним. На економічному рівні імпорт російського зрідженого природного газу країнами, такими як Франція, Бельгія, Іспанія та Нідерланди, становить майже 97% від загального обсягу ЄС, тому в короткостроковій перспективі важко знайти повноцінні альтернативи. Якщо раптово припинити постачання, це серйозно вдарить по таким галузям, як енергетика, промисловість і хімічна промисловість, викликавши народні протести та різке зростання інфляції.

На політичному рівні всередині Європейського Союзу існують серйозні розбіжності в думках. Угорщина неодноразово накладала вето на нові санкційні пропозиції проти Росії, в той час як Франція, Німеччина та інші країни, хоча і формально підтримують Україну, стикаються з величезним внутрішнім політичним тиском і не бажають ризикувати загостренням енергетичної кризи.

На дипломатичному рівні ЄС прагне підписати торгову угоду з Індією, водночас необхідно зберігати співпрацю з Китаєм у сфері постачання. Якщо слідувати за США у впровадженні комплексних вторинних санкцій, це серйозно зашкодить економічним і торговим відносинам ЄС з азійськими країнами.

Отже, хоча США можуть в односторонньому порядку оголосити про впровадження вторинних тарифів, Європейському Союзу буде важко повністю з цим погодитися, що призведе до значного зниження фактичної сили виконання. Ця санкційна міра більше схожа на складну міжнародну гру, в якій усі сторони зважують переваги та недоліки, намагаючись знайти баланс між захистом власних інтересів і тиском на Росію.

У цій ситуації ми можемо передбачити, що, навіть якщо програма вторинних тарифів зрештою буде реалізована, її фактичний ефект може бути значно меншим, ніж очікувалося. Міжнародному співтовариству необхідно застосовувати більш обережний і гнучкий підхід до реагування на сучасні геополітичні виклики, одночасно враховуючи економічну реальність і довгострокові інтереси різних країн. Майбутня політика санкцій, ймовірно, більше зосередиться на точності та сталості, а не просто на застосуванні загальних санкцій.